Натуральна шкіра

[Сонце]

Натуральна шкіра

     
     Натуральна   шкіра – довговічний, міцний та гнучкий матеріал, який отримують шляхом вичинки шкур.
Про цінність натуральної шкіри знають всі. Це дорогий матеріал, стійкий до вологи, має привабливий вигляд, приємний на дотик. Існує великий асортимент, при чому велике значення має метод  вичинки.  Він обумовлює не тільки ціну на сировину, але і на його експлуатаційні характеристики.

     Натуральна  шкіра – матеріал, наданий самою природою. Він міцний, зносостійкий, привабливий зовнішньо.
З нього роблять щоденний одяг, взуття, аксесуари, оббивають м'які меблі, салони автомобілів.
     Натуральна  сировина неповторна – шкури також унікальні, як відбитки пальців. Аналогом натурального матеріалу стала екошкіра. Це штучна імітація, яка має багато переваг, але все ж поступається природній сировині за рядом показників. Щоб не сплутати натуральний продукт з штучним, необхідно знати, з чого виробляють  шкіру та як її обробляють.

     Історія

     Первісні люди успішно використовували шкіру тварин для того щоби захистити себе від мінливої погоди. Проте слугував такий одяг недовго, на нього згубно діяла вода та перепади температури. Власне, саме тому лише невелика частина шкіряних предметів, виготовлених стародавніми майстрами дійшла до наших днів. З часом люди навчились продовжувати життя шкіри. Зберігали шкури, висушуючи їх в розтягнутому вигляді на сонці, втираючи в поверхню шкіри жир і добре розминаючи її, або поєднуючи ці два нехитрі способи дублення.
     Що тільки не робили майстри того часу зі шкіри: одяг та взуття, різноманітний посуд, торби, футляри. Надуті овечі шкури, зшиті «панчохою», служили відмінним засобом для руху по воді, зі шкур, натягнутих на каркас, виготовляли човни, а кочові племена подібним чином будували власні тимчасові помешкання. Воїнам щит із шкур не раз рятував життя, а барабан підносив бойовий дух.
     Спочатку це були цілком прикладні речі, проте стародавній людині, як і нам з вами, також хотілось виразити себе. Знайшлись ремісники з творчим підходом до роботи, які стали праотцями художньої обробки шкіри.
     Якби людина не навчилась тисячі років тому зберігати шкіру, зняту з вбитого звіра, не було б і нашого мистецтва.  Одним із найдавніших способів дублення є жирове: в сиру шкіру втирали тваринні або рослинні жири. Навіть зараз коли на дворі XXI століття, подібним способом, використовуючи риб'ячий жир, вичиняють шкури деякі народи Півночі.
     А в Індії з незапам'ятних часів для дублення шкіри використовували відвари різноманітних рослин які містили таніди: жолуді та кору дуба, плоди акації, кору каштана, сосни, ялинки, верби та мирту.
     Галунове дублення проникло в Європу з Китаю, там обробляли шкури сумішшю алюмінієвих галунів (мінерали, подвійні водні сульфати алюмінію і лужних катіонів) і звичайної кухонної солі.
     Досі для вичинки шкур використовують саме ці три способи дублення, що зазнали за багатовікову історію деяких змін. Слід зауважити, що у різних народів існували і свої, самобутні вичинки шкур: індіанці, наприклад, обробляли шкури димом від вогнища, турки протравлювали їх у висівках, виноградному соку, меді та інжирі, татари вимочували в кумисі, на Русі заквашували у хлібному киселі.

     Будова шкіри

     Шкура тварини складається з трьох основних шарів: епідермісу, власне шкіри — дерми і підшкірної клітковини. Епідерміс — це верхній шар, розміщений над дермою, утворюється клітинами, наповненими вологою, живляться вони через капіляри та пори. Волосяний покрив тварини, пронизуючи епідерміс, з'єднується з дермою. В ході вичинки, епідерміс видаляється, тоді як при виробництві хутра він має основне значення. Власне шкіра або дерма — це те, з чого виробляють шкіру. Основними складовими дерми є волокна сполучної тканини: колагенові, еластинові і гладенькі м'язові. Третій шар шкури — підшкірна клітковина, складається із сполучних, м'язових, нервових волокон та жирової тканини, з'єднує дерму з м'язами тварини. Під час виробництва клітковина повністю видаляється. Якість шкіри залежить від багатьох чинників. Звичайно ж, найм'якша та еластична шкіра у молодих тварин, з віком розміри та товщина шкіри збільшується, а якість погіршується. У самок шкіра красивіша, щільніша та еластичніша ніж у самців. Впливають на якість також і клімат та умови утримання.

     Види шкіри

     Шкіри, з якими ми стикаємось в побуті, виробляються найчастіше із шкур великої рогатої худоби, коней, кіз, свиней, овець, оленів. Рідко, але можна зустріти вичинену шкіру крокодила, змії чи риби. Роблять шкіряну сировину і з морських тварин: моржа, тюленя, кита. Найціннішими є шкури ВРХ. Вони поділяються на декілька видів:
•   Сири́ця — вичинена, але не дублена шкіра, що виробляють зі шкір великої рогатої худоби (ВРХ) і свиней. Вона міцна й пластична, її переважно використовують для лимарно-сідельних виробів.
•   Пергамент (від назви м. Пергама в Малій Азії) — вичинена, але недублена тонка шкіра, вироблена зі шкір ВРХ, буйволів та свиней з наступним сушінням. До поширення паперу пергамент використовувався для писання та виготовлення палітурок.
•   Склизок — шкіри хромового дублення з шкур ненароджених телят, товщиною 1,0 — 1,4 мм.
•   Опо́йок, ґабелок — шкіра молочних телят, найцінніша з шкур ВРХ, м'яка, рівна, еластична, з дуже гарною мереєю (малюнком на лицьовій поверхні вичиненої шкури).
•   Виросток — шкіра телят, які харчуються вже рослинною їжею. Вичиняється хромовим дубленням для шкіргалантерейних виробів, товщина шкіри 0,7—1,6 мм.
•   Напівшкіра — шкіри, вироблені рослинним, комбінованим або хромовим дубленням з шкур телят у віці 1 року. Товщина шкіри від 1 до 3 мм, вона більш жорстка і щільна.
•   Бичок — виробляють з шкур молодняку товщиною до 4 мм рослинним або хромовим дубленням.
•   Яловка — шкіра корови, еластична з рівним лицьовим шаром, товщиною 1,2—4,0 мм.
•   Бичина — шкіра молодого бика товщиною до 5 мм, використовується так само широко як і яловка.
•   Бугай або буйвіл — шкури биків, найтовстіші і найважчі серед шкур ВРХ, мають грубу та рихлу структуру.
•   Шевро (від фр. chevreau — «козеня») — тонка, м'яка, щільна шкіра, вичинена і дублена хромовими солями зі шкір молодих кіз або козенят. Має своєрідний, гарний візерунок (мерею) у вигляді малесеньких комірок. Один з найкращих матеріалів для виготовлення художніх виробів.
•   Шеврет (від фр. chevrette — «кізочка») — замінник шевро — виробляють зі шкір овець хромовим дубленням. З нього виготовляють художні вироби, галантерею тощо.
•   Сап'ян (від перс, saxtyan, saxt — міцний) — тонка, м'яка шкіра найрізноманітніших кольорів — продукується із козячих (рідше овечих, телячих, лошачих) шкір шляхом дублення рослинними екстрактами. Використовується для святкового взуття, пасків, обтягування меблів, футлярів, палітурок.
•   Шагрень (від фр. chagrin) — шкіра рослинного дублення, м'яка, з мілким рельєфним малюнком, виробляється з овечих шкур.
•   Лайка — тягуча, м'яка шкіра, отримана алюмінієвим дубленням, є найціннішою сировиною для пошиття рукавичок.
•   Замша (від пол. zamsz і далі від нім. sämisch Leder — «дублена шкіра») — м'яка, гнучка, бархатиста шкіра, має на лицевій поверхні густий, низенький, блискучий ворс, виготовляють жировим дубленням зі шкір сарн, лосів, диких кіз, овець або телят. Має чудовий зовнішній вигляд.
•   Велюр (від фр. velours  лат. villus — «вовна», «ворса») — тонка шкіра зі штучно нанесеною із внутрішнього боку ворсою (під замшу). З цією метою використовували дрібнозернисті абразивні матеріали. Виготовляють із пошкоджених (на лицевій стороні) шкір овець, телят, кіз тощо.
•   Спилок — отримують розпилюванням товстої шкури на два або більше шари. Він жорсткий і не міцний, тому часто на поверхню спілка наносять штучну мерею, імітуючи цим більш дорогі сорти шкіри.
•   Юхта (від перс. juft‎ — «пара») — м'яка, тонка шкіра, вироблена комбінованим дубленням зі шкір ВРХ, коней і свиней. Опоряджують з лицевої поверхні, інколи наносять тисненням штучну мерею на прасувально-мерейних машинах. Виготовляють верх окремих видів взуття, галантерейні та лимарні вироби.
     Підкладкову шкіру виробляють з відбракованих дублених напівфабрикатів тонких шкір. Вирізняється малою щільністю структури й абсорбційними властивостями.
     Штучну шкіру одержують при хімічній і механічній переробці натуральної або синтетичної сировини. Інколи вона слугує замінником натуральної шкіри у деталях художніх виробів (каркаси, прокладки, вставки тощо).

     
     Догляд за меблями з оббивкою з натуральної шкіри

     Аристократичні і затишні шкіряні меблі є вишуканою прикрасою будь-якого інтер'єру. Шкіряне покриття - це не лише натуральна краса, але і практичність в експлуатації - цей матеріал є дихаючим і гігієнічним, він дуже зносостійкий та міцний. Завдяки таким властивостям улюблений шкіряний диван або крісло послугують вам набагато довше, ніж інші види меблів. Але для цього за шкіряними меблями необхідно вірно доглядати і знати, як правильно боротися з можливими забрудненнями.


     Профілактика і повсякденний догляд за меблями зі шкіри

     Передусім, слід пам'ятати, що шкіряні меблі можуть швидко висохнути і потріскатись від інтенсивності нагріву теплових приладів, що знаходиться поблизу, або із-за ультрафіолетових променів. З цієї причини відстань від меблевих виробів до обігрівальних приладів, батареї або каміна має бути не менше метра і чим далі - тим краще.
     Також прагніть не допускати сильних перепадів температури в приміщенні і підтримувати в кімнаті відносну вологість повітря не нижче 65%. При низькій вологості шкіряне покриття всихає, а фарбувальні компоненти можуть потріскатись і обсипатись.
     Наступне правило догляду за шкіряними меблями - таку поверхню не рекомендується вкривати на тривалий час кольоровими тканинами, текстилями, класти на дивани або крісла м'які подушки, кольоровий одяг та ін. На них можуть бути линяючі барвники, в результаті чого шкіра вбере чужий відтінок і втратить свій первинний елегантний вигляд. Якщо ви кудись від'їжджаєте, меблі можна прикрити спеціальним чохлом, або, в крайньому випадку, накидкою з білої не линяючої натуральної тканини. В цілому шкіряні меблі повинні залишатися непокритими, адже вона гарні самі по собі.
     Обмежте контакт меблів з шкіри з домашніми тваринами. Не дивлячись на те, що шкіряна продукція дуже стійка до стирання і механічних ушкоджень, "неусвідомлені" подряпини можуть її сильно зіпсувати.
Щоб значно продовжити період служби шкіряних покриттів, регулярно раз на тиждень протирайте ваші меблі досуха. Це можна зробити чистою бавовняною тканиною або ж за допомогою м'якої щітки пилососа. Завдяки такій профілактиці ви очистите пористу поверхню шкіри від дрібного сміття і пилу, - меблі залишаться "дихаючими".
     Щоб уникнути усихання і розтріскування покриття, раз в півмісяця протирайте шкіру добре віджатою вологою мікрофіброю або м'якою ганчіркою. У воді можна розбавити трохи мила (краще вибрати спеціальне рідке мило - наприклад, "Saddle Soap"). Також для догляду за шкіряними меблями допускається використання пилососа з опцією вологого прибирання. Після "вологої" профілактики шкіряну поверхню необхідно витерти досуха. До речі, добре для цього підходять мікрофіброві серветки, - вони не залишають слідів. Якщо ви промивали меблі мильним розчином, то спочатку його надлишки забираються вологою ганчіркою, потім усе витирається насухо. Нарешті, раз в 5-6 місяців обробляйте ваші меблі спеціальними захисними засобами з догляду за шкіряними меблями (продукція торговельних марок "Fenice", "Salamander", "Softcare", "Lederzentrum", "Rustins", "Boston" "Avel" та ін.). Склад купуйте тільки високоякісний і підбирайте так, щоб він відповідав меблям за кольором. Це можуть бути різні протектори, водовідштовхувальні просочення, пом'якшувальні бальзами, блиски, меблевий віск і ін. Перед протиранням треба прибрати з меблів пил і рекомендується спочатку перевірити засіб на невеликій ділянці поверхні. Для протирання використовуйте х/б тканину або мікрофіброву серветку, яку треба злегка змочити в профілактичному засобі. При цьому приділяйте особливу увагу підлокотникам, спинці, подушкам і ізголів'ю. На завершення не забудьте пройтися по поверхні вологою тканиною, щоб зняти надлишки, потім протріть меблі насухо.


     Як і чим чистити шкіряні меблі

     В разі забруднення шкіряної оббивки раціональніше всього видалити плями спеціальним засобом для очищення шкіряних меблів. Серед таких засобів можна виділити продукцію торговельних брендів "Chemspec", "Spartan", "Remover", "Prochem", "Franklin", "Kiehl", "Alberti Angelo", "Oxylab", "Hagleitner" та ін. В ході чищення дотримуйтесь інструкції. Спецхімія має бути без шкідливих домішок на зразок ацетону, абразивних часток або розчинника і повинна призначатися для конкретного типу забруднень. А ось будь-яку побутову неспеціалізовану "хімію", включаючи пральний порошок, для очищення шкіри використовувати не можна - меблі можуть подряпатись, знебарвитись і так далі.
     Якщо під рукою не виявиться спецхімії, спробуйте зачистити пляму за допомогою добре віджатої вологої губки. Протирайте шкіру без різких рухів і дуже акуратно. Якщо це не допоможе, використовуйте слабкий мильний розчин - його треба нанести на шкіру на декілька хвилин, потім зняти надлишки вологою ганчіркою. Потім, як і при звичайній профілактиці, витріть шкіряне покриття досуха.
     Частий побутовий випадок - це жирні плями на шкірі. Їх досить протерти сухою ганчірочкою (але не вологою). Якщо після протирання все-таки залишаться жирні сліди, тоді їх можна присипати дитячим тальком або кукурудзяним крохмалем і залишити так на пару годин - вони повністю вберуть в себе усі залишки жирних плям. Буває і таке, що на шкіряний пуф, диван або крісло проливається рідина. Потрібно відразу ж протерти її сухою губкою або ганчіркою, в іншому випадку рідина може глибоко вбратися в шкіряну основу.
     Якщо на шкіряних меблях виявилися "художні витівки" маленьких діток (маркер, ручка, фломастер), то їх можна вивести лаком для волосся або безацетоновою рідиною для видалення лаку. Для цього треба побризкати лаком на проблемне місце (чи протерти ватним тампоном з лаковою рідиною) і витерти його досуха. В крайньому випадку, якщо лаку немає - використовуйте звичайний нерозведений спирт.
     Плями від вина, що утворилися, з шкіряної поверхні усуваються за аналогічною методикою - за допомогою медичного спирту або лаку для волосся.
     Забруднення від чорнила чистять губкою або м'якою ганчіркою, змоченою в розчині медичного спирту (розбавленому до 70-80%) або рідиною для зняття лаку. А ось кров рекомендується змивати звичайною, злегка підігрітою водою.
     Старі засохлі плями також добре виводяться з шкіряної оббивки зубною пастою, лаком для волосся або туалетною водою з пульверизатора. Нанесіть будь-який з цих клинерів на пляму, трохи почекайте на час вбирання (до 10-20 сек. - лак і вода, декілька хвилин - зубна паста), потім протріть проблемне місце трохи вологою чистою губкою або ганчіркою.
     Якщо на світлих шкіряних меблях зустрінеться темна пляма, - розведіть в рівнозначній пропорції лимонний сік і сіль винного каменю. Обробіть цією сумішшю забруднення, залиште на 15 хв., потім протріть усе насухо.
     Нарешті, як свідчить народна мудрість, перевірена досвідом, - видаляти забруднення і доглядати шкіряні меблі можна за допомогою звичайного натурального молока. Використовуйте для цього змочену в молоці і добре вичавлену губку або ганчірку. До того ж, коров'яче молоко - це відмінний профілактичний засіб - після його застосування шкіряні меблі робляться блискучішими, чистішими і гладкішими.
     Сподіваємося, що наші маленькі рекомендації допоможуть надовго зберегти вишукану елегантність і високу якість ваших улюблених шкіряних меблів.

[Сонце]

.

[Сонце]

.